На сьогоднішній день українська наука, як і сама Україна, переживає не найпростіші часи. Через брак державних коштів фінансування наукових установ скорочується. Тому потреба українських науковців у пошуку альтернативних джерел фінансування стає все гострішою. Одним із них є участь у наукових проектах різного рівня. Проте успіх у цій діяльності вимагає від її учасників наявності ряду навичок, а саме: вміння переконати у важливості свого дослідження; володіння англійською мовою; навички проектного менеджменту (особливо для науковців старшого покоління). Розглянемо їх детальніше.
Чи не найважливішою навичкою є вміння переконати у важливості свого дослідження, адже від цього залежить безпосередньо факт участі у проекті. При відсутності цієї компетентності участь кандидата у проекті, найімовірніше, завершиться, так і не почавшись, на відхиленні аплікаційної форми. Для «прокачування» цього навику слід, перш за все, відточувати майстерність презентації матеріалу. Необхідно вміти коротко та вичерпно висвітлювати найсильніші та найперспективніші сторони об’єкту представлення, непомітно обходячи слабкі сторони. Треба прагнути до написання таких обґрунтувань актуальності теми, щоб оргкомітет, прочитавши їх, зрозумів, що результатів саме цього дослідження їм і бракувало.
Про другу навичку – володіння англійською мовою – годі й говорити. Як відомо, мова науки – англійська. Найщедріше фінансування, як правило, мають міжнародні проекти, робочою мовою яких зазвичай є англійська. Це означає, що аплікаційні заявки подаються англійською, всі комунікації ведуться англійською мовою, мовою всіх публікацій є англійська, тощо. Тому знання англійської мови принаймні на середньому рівні є імперативом успішної участі в проектах такого рівня.
І третя навичка – володіння базовими компетентностями проектного менеджменту – не менш важлива за дві попередні. Для молодих вчених вона зазвичай обмежується вміння коректно планувати свою роботу, адже науково-дослідний проект, як і будь-який інший проект, характеризується лімітом часу, які є взаємопов’язаними і які не варто порушувати. Звісно, певні відхилення допускаються, наприклад, у методі PERT, який було розроблено саме для управління наукових проектів, проте понаднормові затримки у здачі тої чи іншої стадії проекту можуть негативно позначитись на іміджі учасника чи навіть більше – на іміджі роботодавця порушника строків. Це, в свою чергу, може вплинути на успіх у подальших проектах.
Для науковців старшого покоління варто ґрунтовніше оволодіти цією компетентністю, адже вони є потенційними керівниками проектів. Перед ними може постати задача управління групою людей і навіть участь у вирішенні питань стратегічного рівня.
І, безумовно, для успішної участі у науково-дослідних проектах необхідно бути просто кваліфікованим спеціалістом, майстром своєї справи, якому до снаги практично будь-яка задача.